А чи була чорна кішка у темній кімнаті?

( 6 Votes )

У «Володимирецькому віснику» за 26 березня вміщено лист депутата районної ради Михайла Льоди «Напівправда гірша, ніж неправда» – відгук на мою публікацію «А за чорнобильські пільги варто поборотися!» («ВВ» за 19 березня). Шановного автора не влаштовує, що замість кількох наведених ним підстав не голосувати за розглянуте депутатами звернення по чорнобильських пільгах я обмежився лиш однією, яку вважав головною. «Чому не написав – здогадаєтесь самі?» запитує він і натякає, що журналіст замислив щось кепське.

Не знаю, Михайле Михайловичу, що Вам здалося, але ваш натяк безпідставний. Звісно,  я не позиченими, а власними очима дивлюся на світ, і  мене прикро вразило, що моїх земляків-поліщуків позбавлено і без того куцих чорнобильських пільг. Адже радіація накрила нас – і відтоді залишається з нами. Радіаційна карта району з кінця 80-х років минулого століття, мабуть, не дуже змінилася. Та й рання смертність, зокрема від тяжких недуг, продовжує на Поліссі своє безрадісне жниво.

А з іншого боку, чи була нагальна потреба у критиці підготовленого і схваленого сарненськими депутатами звернення? Так, серед наших депутатів немає фахівців з дозиметрії. Але чи й треба їм перекваліфіковуватися на дозиметристів? Працюючи з комісіями, які за завданням уряду знімали необхідні для ліквідації четвертої радіаційної зони показники, наші представники мали б подбати лиш про одне: щоб заміри проводилися виключно в обраних для цього точках, а одержані результати чітко фіксувались у протоколах. Усе інше, про що мовилося, важливе, але, вважаю, другорядне. Хоча й воно спрацювало на те, щоб важливий для нас документ «не пройшов». Не скажу, що Ви цього хотіли, але так сталося.

«…я підтримав звернення, але запропонував внести чотири поправки», – пишете Ви. Але як можна щось підтримати, не віддавши за нього свій голос? Адже звернення, як я зрозумів, голосувалося без Ваших поправок, а отже, як депутат, Ви за нього не проголосували. Тут і виникають питання. Михайле Михайловичу, маючи такі суттєві зауваги, чом Ви не сформулювали їх напередодні і «не пробили» на засіданнях депутатських комісій та президії районної ради? Чом, зрештою, не наполягли на них уже під час сесії? І вже зовсім незрозуміле: чом скромно промовчали, коли Ваш колега по фракції просив депутатів повернутися до повторного голосування? Не хочеться так думати, але складається враження, що важливе для району питання свідомо спускалося на гальмах.

«…не хочу, щоб ви мали ілюзії – наші депутатські звернення жодного разу не були почуті, повірте, що не буде почуте і це», – не без прикрості зазначаєте Ви. Але ж і я, Михайле Михайловичу, не наївний хлопчак. Охоче з Вами погоджуюсь. Але так чинячи, я ні з Вами, ні з ким іншим не піду перекривати «дорогу в районі Полиць». Вважаю, що це не на часі. Зате щиро хотілося, щоб голос нашої райради прозвучав в унісон з голосами депутатів усіх радіаційних районів Рівненщини і щоб там, «наверху», відчули: градус соціальної напруги «внизу» надто високий і підвищувати його не варто. Сказано ж: «Стукайте – і вам відчиниться». То невже не згоджуєтеся з цією священною на всі часи і народи порадою?

Ні, Михайле Михайловичу, висловившись на підтримку земляків-«чорнобильців» і дорікаючи Вам за вашу позицію щодо звернення, я зовсім не думав про політику, на яку, схоже, натякаєте. А тому не хочу, щоб через газету хтось вказував тисячам читачів на «чорну кішку», вкинуту у «темну кімнату». У тій «кімнаті» ніякої «кішки» немає. Та й «кімната», моя душа, уявіть собі, зовсім не темна.

І ще. То правда: я не обмовився про Ваше прагнення заслухати звіт відділу культури. Не торкнувся і деяких інших сесійних моментів (для докладної розповіді не вистачило б газетної сторінки!). Але чом при своїй принциповості Ви зберігали олімпійський спокій, коли деякі газетні сесійні звіти влягались у кілька рядків? Що породило нинішню небувалу вимогливість до повноти інформування? На сайті газети наші читачі вже давно діляться припущеннями щодо ініційованого Вами, Михайле Михайловичу, звіту відділу культури. Але якщо Вас цікавить не їхня, а моя думка про цю ініціативу, скажу: коли йдеться про культосвітню справу в районі, то рівень її достатньо високий. А тому прикро, що з якогось часу у нас спостерігається явище, яке хочеться назвати «політичним канібалізмом». Хто б не прийшов до влади в районі, той починає «з’їдати» невгодних. І, погодьтеся, вже не одного «з’їли». Якщо йдеться про чергового претендента на «поїдання», то, даруйте, зробити це можна, але це за межами моїх уявлень про совість і порядність. Та й на запасній лаві справжніх фахівців у нас негусто.

Олексій ГОРОДНИЙ.

P.S. Можливо, і цього разу моя правда не зовсім повна. Але вже маємо третейського суддю в особі наших читачів, які на сайті «Полісся нет» активно обговорюють матеріали «А за чорнобильські пільги варто поборотися!» і «Напівправда гірша, ніж неправда». Думаю, їхні думки варто осмислити і зробити з них чесні висновки.       

Вітаю Вас зі святом Христового Воскресіння і не таю на Вас образи, Михайле Михайловичу. От якби ще її забути!..

 

Коментарі   

 
+3 # Гість 02.04.2015, 12:02
чому Ви перед ним оправдовуетесь, перед ним сповiдатися потрiбно.
чи Михайло Михайлович забув про свої обов"зки.
чомусь старші священики займаються сваїми справами.
Відповісти
 
 
+19 # Гість 02.04.2015, 14:00
Сповідатися потрібно перед Богом. Кожному за СВОЇ гріхи.
А чи справляється священик Михайло зі своїми обов'язками треба питати в його прихожан.
Відповісти
 
 
+12 # Siegfried 02.04.2015, 16:01
Олексій Остапович Городний не виправдовується , а веде привселюдний діалог з громадянином України, депутатом районної ради Михайлом Михайловичем Льодою. Причому, робить це гарно, чемно і цивілізовано.
Відповісти
 
 
+13 # Гість 02.04.2015, 16:08
А чому так,що коли Льда наїзджає,то як депутат,а коли супротив нього щось скажуть то він відразу згадує що він священник.От проаналізуйте його комкентарі та публікації.
Відповісти
 
 
-5 # ОльгаОльга 02.04.2015, 16:59
Заради справедливості: якраз "Гості" в коментарях завжди вказують, що він священик (притому подаючи це як звинувачення) і він "має знати своє місце", забуваючи, що він також і громадянин, який живе в цьому суспільстві і також має право голосу. Чи правильно він це право використовує - думаю судити не мам. Спочатку потрібно спитати, чи самі ми щось корисне робимо, чи тільки судимо інших.
Відповісти
 

Додати коментар


Захисний код
Оновити

На даний момент 68 гостей на сайті