HomeНовиниВ РайоніБульвар Шевченка – вулиця розбитих ліхтарів? (+фото)

Бульвар Шевченка – вулиця розбитих ліхтарів? (+фото)

( 0 Votes )

 

У Володимирці знову побили ліхтарі на центральній площі. Подібні акти вандалізму у райцентрі стаються не вперше.

Навесні цього року площа уже постраждала від  хуліганів, а в минулому році вандали розбили освітлювальні плафони на паркувальному майданчику поблизу стадіона "Янтар"

Знову гнів і обурення у словах інженера КП «Аква» Сергія Савчука…

Знову відчай, розпач і до сліз пекуча образа в очах Ніни Мозуль, яка роками порядкує на бульварі Шевченка. Підмітаючи й озеленюючи цю вулицю, Ніна Григорівна додає їй права вважатися наймальовничішим куточком райцентру. І диву даєшся, коли «мажор» із зачерствілою совістю черговим «вибриком» ображає цю жінку, яка разом із віником та сапкою щоденно приносить сюди любов до краси.

А пишемо про це, бо минулої неділі збайдужілі, не керовані розумом вандали знову позбиткувалася над рукотворною красою райцентрівського бульвару. Квітів, щоправда, не толочили. І водійську вправність неподалік пам’ятника Шевченку не демонстрували. А от декоративну плитку біля «тріумфальної арки» рвали по-живому і вуличні світильники трощили з незрозумілою нормальній людині насолодою.

За приблизними підрахунками, завдану селищу шкоду у тисячу гривень не вбгаєш. А якщо приплюсувати шкоду моральну і культурну? Вона не піддається метрам, кілограмам і гривням. Але за нею – розтривожені душі багатьох людей і їхнє почуття сорому за земляків із відмороженою совістю.

Достеменно невідомо, від яких ударів шматтям розліталися об’ємні плафони. Представник «Акви» демонстративно підкинув уламок світильника – і той, ударившись об бруківку, не розсипався, а розколовся по вже наявних тріщинах. Стало зрозуміло: плафон досить міцний. Не скляний, а полімерний, з певним, як кажуть, «захистом від дурня». Але скільки, уявіть, дурості у деяких головах, раз у вихідний день нароблено стільки череп’я! Бульварні вандали підтвердили давним-давно висловлене Юзефом Крашевським спостереження, що сутінки позбавляють людей сором’язливості. Але вони ж змушують задуматися над тим, у якому стані перебували селищні «молодці», чинячи черговий хуліганський погром. «Пахнути» може не просто горілкою, а й травкою. І це вже сфера не журналістики, а правоохорони. Тієї самої, яка тривалий час не вийде на слід погромників і не знає, чим ті орудують (один плафон пробито під самісінькою аркою – на такій висоті, камінцем до якої дістатись непросто).

Автор зустрівся з очільником районної поліції Віталієм Березовським – й оптимізму, мусить сказати, замало. Не хочеться думати, що герої нічних хуліганських оргій «пасуть» поліцейських і вдаються до «подвижництва», коли патрульні машини по сигналу тривоги вирушають із селища. Але сталося саме так. У злополучний вечір, коли світильники стали плафонним шматтям, усі патрульні наряди перебували далеко від райцентру. Таке враження, що вандали підбирали момент для безкарності. Адже серед тисяч земляків розшукати їх так же важко, як і голку у копиці сіна. Втім, у селраді вважають, що справа не хтозна-якої складності. Аби тільки справжнє хотіння.

За словами В.Березовського, у бажанні покласти край хуліганству поліцейським не відмовиш, зате можливостей, хоча б колишніх міліцейських, не вистачає. Дільничних офіцерів – як пальців на одній руці. Такою «силою» армію правопорушників не здолаєш. І все ж, поліцейські склавши руки не сидять. По інциденту, що стався, мають звернення з селищної ради. А ще – надію на відеокамери, встановлені на обох торговельних центрах. Із записами вже працюють. І ця «ниточка» здатна повести до «клубочка». Одна лиш біда: відеокамери відстежують ситуацію біля торгзакладів. Чи «бачать» вони значно далі (до того ж, у сутінках), поки що невідомо.

Тема цілодобового стеження за подіями в селищі важлива. На жаль, топчемося з нею добрий десяток років, і для селищної влади цей «відеовузлик» навіть тугіший, ніж прокладання тротуарів чи каналізаційних мереж. Наважившись на відвертість, наближені до селради люди розповіли про впливову депутатську фракцію, яку володимирчани своїм голосуванням на виборах допомогли сформувати. Кажуть, вона і блокує всяку спробу розібратися з відеонаглядом. А ще повна осічка і з правоохоронним громадським формуванням, хоча подібні задіяно у Вараші і Сарнах. Були певні розмови і наміри, були пробні чергування, а от справжньої боротьби за громадське благополуччя не вийшло.

З громадськими правоохоронцями, як мовиться, було б «дешево і сердито». Без них же – «дорого і не завтра». Лише проектна документація на систему відеонагляду «заважить» майже 30 тисяч гривень. Весь же комплект обладнання, встановленого на в’їздах у селище та в центрі, переведить рахунок із десятків у сотні тисяч (за умови, що селрадівська більшість згадає, кому служить: своїм політичним амбіціям чи селищному благополуччю).

Словом, у селищі запанувала невизначеність.  І вона вказує: поки гуртом не вболіватимемо за громадські справи, доти й бульвар Шевченка – гордість райцентру! – нагадуватиме вулицю розбитих ліхтарів. Поруч із безкультур’ям не лишається місця благоговінню перед красою.

 

 

 
 
 
 

 

Олексій ГОРОДНИЙ.

Фото автора.

 

У вас недостатньо прав для коментування.