HomeНовиниВ РайоніУ Володимирецькому районі проводилося військове навчання (+фото)

У Володимирецькому районі проводилося військове навчання (+фото)

( 0 Votes )

У Збройних силах України на всіх полігонах та у багатьох районах по всій країні тривають широкомасштабні комплексні командно-штабні навчання «Літня гроза-2016».

Минуло тижня у Дубровицькому, Рокитнівському, Сарненському, Зарічненському районах Рівненщини відбулися військові тренування. Не оминули вони і наш район. Колони військової техніки можна було помітити у багатьох населених пунктах.

Про саме навчання, про українську армію – наша розмова з тимчасово виконуючим обов’язки начальника відділу цивільно-військового співробітництва управління оперативного командування «Захід» підполковником Андрієм РИСЮКОМ.

- Андрію Миколайовичу, розкажіть: яка основна мета навчань, що відбувались у Володимирецькому районі?

- Основна мета – це проведення практичних дій військ щодо відпрацювання питань удосконалення злагодженості підрозділів для вмілих та рішучих дій по виконанню завдань, підвищення навичок командирів щодо організації бойових дій та управління підрозділами і вогнем, застосування техніки та озброєння в ході бою. Підвищення фізичної загартованості та морально-психологічного стану особового складу для успішного виконання поставлених завдань в умовах напруженої бойової обстановки.

- Стосовно цивільно-військового співробітництва – це налагодження зв’язків з органами місцевої влади, волонтерськими організаціями та пересічними громадянами.

- На сьогоднішній день навчання вже закінчилося?

- Так, на сьогоднішній день навчання вже закінчилось у Володимирецькому та інших районах.

- У п’ятницю, 15 липня, чимало жителів району спостерігали за тим, як селищем, іншими населеними пунктами пересувалася військова техніка. Яка була реакція місцевого населення?

- Позитивна. У Сарненському, Рокитнівському районах голови рад організували зустріч військових колон, передавали воїнам воду та продукти харчування. Окремі населені пункти чекали військових, але туди колони не доїжджали. Ніхто не знав, куди їхала військова техніка. Наскільки мені відомо, у п’ятницю, близько 2-ї години ночі, у Рокитнянському районі люди передавали військовим воду. І приємно, що мирне населення прийняло нас, як захисників. Щодо Володимирецького району, то нас зустрічали у Старій Рафалівці, була група підтримки з Вараша. Серед тих, хто нас підтримував, були молоді хлопці, зокрема 23-річний Тарас Кульковець, людина, яка відірвалася від своєї роботи, знайшла час, приїхала і допомагала ремонтувати машини. Мені було дуже приємно.

- Чи траплялися випадки недоброзичливого ставлення?

- Жодного. Коли їхав у 2014 році в зону АТО, мене зустрічали по-різному:  хрестили, проклинали, кричали. Тут же не траплялися факти неадекватного сприйняття. Люди показали свою підтримку, і Збройним силам України вона дуже важлива.

- Більшість людей, які бачили військових та різні види техніки, були налякані, вони не розуміли, що відбувається. На вашу думку, з чим пов'язаний цей страх?

- Тому що серед чоловічого населення у Рівненській області більшість уникала призову. Якби більшість чоловіків відбувала військову службу, то вони розуміли б, що це організоване пересування техніки. Жінка бачить, що чоловік боїться, син боїться, їй і самій страшно. Тобто, сьогодні нема кому у сім'ї сказати, що це йдуть Збройні Сили України. Людьми керують любов і страх. Коли всі бояться, то любити нереально.

- Повернімося ще раз до тих районів, які зовсім близько до кордону.  Подейкують, що туди звозять усю техніку. Усе ж таки, що відбувається зараз там?

-Це все міфи. Місцеве населення не надуриш. Я вже наголошував, що є люди, які дуже бояться, а у страху очі великі. Та техніка, яка проходила вздовж Рівненської області, залишила її межі ще у п’ятницю  близько другої години ночі.

- Чи будуть надалі відбуватися такі навчання?

- Звичайно. Такі навчання повинні проводитися один раз у місяць. Якщо взяти ланку взводу або роти, то щотижня вони виходять на стрільбу.

- А чому тільки зараз такі навчання почали проводити на території кількох районів області?

- Тому що раніше ми говорили, що нам без армії буде простіше. То для чого її утримувати? Вона нікому не була потрібна. Але є досить правильна думка: «Хто не утримує свою армію, той годує чужу». Потрібно завжди дивитися на уроки минулого і використовувати їх.

- Андрію Миколайовичу, розкажіть, наскільки забезпечена сьогодні українська армія?

- ЗСУ з початком АТО були забезпечені. Нехай у нас була квашена капуста, але вона була. Ми маємо зрозуміти, що на початку АТО створювалася Національна гвардія, і, можливо, там були певні проблеми. У ЗСУ критичних проблем не було. Зараз я сиджу перед вами у нормальній формі. Так, мені хотілося б мати таку форму, як в Ізраїлі, Америці, але все з часом. Головне, щоб мене запам’ятовували діти з жовто-блакитними прапорами. Нова форма тільки підкреслить значимість української армії.

- Якою саме буде ця форма?

- Є різні варіанти її вигляду. Головне не те, як вона виглядатиме. Військова форма – це унікальний предмет користування. Її потрібно так підібрати, щоб ні в кого не було алергії, щоб вона була практична, міцна. У цьому році пошили бойові сорочки, їх дуже зручно одягати під бронежилет. Це досвід інших армій країн світу.

- У багатьох чоловіків відсутня мотивація йти в армію. Сьогодні ті, що підписали контракт, не проти відбувати службу, але дехто з них не хоче йти на війну. У багатьох із них єдина  мотивація – гроші. Як із цим боротися?

- Ідеальний солдат, в якого мотивація – гроші. Він точно знає, заради чого туди йде. Коли береш людину на службу, то треба питати, заради чого вона туди йде. Якщо він відповідає, що йде заради грошей – це супер, адже він розуміє, що працюватиме за гроші. Якщо він починає відповідати «за любов до України», то це ще краще. Однак більшість таких людей є псевдо-патріотами. Якщо людина, яка йде захищати Батьківщину, думає серцем, то держава буде захищена; якщо розумом – то захищеність трішки спадає. Усе залежить від виховання. У Радянському Союзі  дуже розумно розвивався інститут сім'ї, ішли служити і батько, і син. Зараз не так. Ми хочемо запровадити такі агітаційні навчання, під час яких будуть люди, які отримали різні нагороди: за обмін полонених, проведення ексгумації, ведення бойових дій. Тільки особистим прикладом ми можемо когось схилити в ту чи іншу сторону. Говорити можна багато, а справа каже сама за себе. Люди, які все звалюють на те, що армія повністю не забезпечена, лише шукають виправдання. Козаки долали безліч перешкод, щоб бути у війську. Нам же простіше знайти виправдання, щоб нічого не робити. Я був в АТО 1 рік і 6 місяців. Волонтера першого побачив через 6 місяців. У нас забороняли заїжджати волонтерам – і нічого страшного. Так, мені було простіше, бо на родився у сім'ї військових. У мене мама – військова, тато – військовий. Я 14 років у формі. Я вважаю, що лише прикладами ми можемо щось довести.

- Чи відчуваєте ви особисто наслідки тих переговорів між дипломатами, що відбувалися за кордоном?

- У зоні АТО ми виконуємо Мінські домовленості, до яких належить розмінування території. Я відчуваю, як їх виконують. Тому що ми розміновували  і восени, і зимою. Ми повинні розуміти, що не всі глобальні події одразу мають по собі відлуння. Під час перебування в АТО тебе цікавить все, що відбувається у політиці, але те все ти по-іншому оцінюєш. Тут теж зовсім інше бачення.

- У Вараші знаходиться важливий економічний об'єкт – Рівненська АЕС. Ви, як військовий, можете сказати, що вона повністю захищена від терористичних зазіхань?

- Однозначно. Ніхто ніколи згідно з міжнародними правилами не має права застосовувати будь-яку зброю до цього об’єкту. Такі об’єкти рідко коли підлягали пошкодженню або суцільному знищенню.

 

 


 


 


 


 


 


 

 
 
 
 

 

Спілкувалася Ольга ПЕШКО.

 

У вас недостатньо прав для коментування.