Авторизація

HomeНовиниВ РайоніПередсвяткова розмова з озерським сільським головою Віктором Стібишем

Передсвяткова розмова з озерським сільським головою Віктором Стібишем

( 0 Votes )

– Вікторе Єгоровичу, ви не вперше обираєтеся сільським головою, а тому з власного досвіду знаєте, яким треба бути, щоб заручитися підтримкою сільської громади на виборах. Що ж тут головне і вирішальне?

– Сільський голова, якому громада довіряє управління селом (а мене ця доля спіткала вже втретє), просто зобов’язаний виправдати довір’я земляків. Для цього він повинен бути господарем села і знати всі його проблеми, вміти вислуховувати людей і працювати з людьми, підтримувати порядок і – виконувати свої передвиборчі обіцянки.

 – І що ж, як сільському голові, вам вдалося зробити, щоб зберегти довір’я і повагу земляків?

– Аналізуючи все моє головування, можна виділити основні віхи в житті села. Кажу це не для того, щоб собою похизуватися, а через відчуття своєї причетності до всього, чим живуть земляки. Прожите десятиліття було непростим. Як і повсюдно в країні, втрати чергувались із здобутками. Тож в умовах, коли попередній господарський лад зламався, треба було пристосовуватися до нових умов,  вибудовувати систему господарювання і дбати про соціальних захист людей. Добре чи погано, але цей шлях ми пройшли.  

– Наближається до фінішу 2012 рік. Яким він був для Озера і чим відзначився у сільському житті?

  Наше село особливе, оскільки дуже молоде за віковим складом населення. В Озері народжується багато дітей, тому попередніми роками гостро стояло питання з дитячим садком. Нині свій ДНЗ вважаємо окрасою села, адже в його затишку, при гарному догляді набираються сил і розуму майже шістдесят діток. Влітку на місцевому озері – чи не єдиний у районі! – діяв дитячий пляж. Для літніх озерчан відкрили сільську філію районного центру по обслуговуванню пенсіонерів. До зимівлі теж підготувалися – в сільських закладах маємо паливо, спільно з механізатором-приватником обладнали снігоочисний трактор. Прикро, що свого часу не вдалося вберегти пожежний автомобіль і створити сільську пожежну дружину. Але два гідранти тримаємо напоготові, щоб у випадку біди не бути безпорадними. Стараємося бачити всі «вузькі» місця і своєчасно вживати заходів.

– Одну і ту ж подію можна оцінити по-різному, і не даремно мовиться, що скільки людей, стільки й думок. Враховуючи це, якими критеріями, як сільський голова, користуєтеся, визначаючи, що саме має нагальне значення для села?

– Усе те, про що тільки-но мовилося, по-своєму важливе і потрібне. Інша річ, що не все в один рік можна охопити. Для прикладу візьмімо таке. Торік рішенням сесії затвердили генеральний план розвитку села. Багато сил і коштів було потрачено. Але село включило в свої межі 141 гектар землі, і цим значною мірою визначило свій майбутній розвиток. Нині завершуємо виготовлення проекту землеустрою. І хіба це не пріоритетний напрямок роботи сільського голови?

– Як на мене, кожна сесія сільської ради має бути знаковою для села. Чи можете так сказати про свою сільраду?

– Кожний наш крок певним чином пов'язаний з сільрадою та її сесійними засіданнями. Це однозначно. І розмова у сесійній залі щоразу стосується чогось важливого. Взяти ті ж питання землеустрою. Депутати сприйняли їх з розумінням – і десятки молодих сімей відтепер зможуть справитися з житловими проблемами. Але це лиш один приклад, який демонструє співпрацю сільвиконкому з сільрадою.

– Рада будь-якого рівня, включаючи сільську, – це багатопартійна структура, де стикаються й діаметрально протилежні депутатські позиції. Наскільки це ускладнює вашу роботу і яким чином уникаєте ситуацій, коли, як мовиться, коса находить на камінь?

– Важко однозначно відповісти, але ми таких тупиків уникаємо. Очевидно, треба бачити, що єднає людей, а що, навпаки, роз’єднує. Адже у людей можуть бути різні світоглядні позиції, але вони завжди порозуміються, якщо виходитимуть з інтересів спільної справи. Як колись казали? «Громада – великий чоловік!» І це треба пам’ятати, не впадаючи у вузькопартійні амбіції.

– Як оцінюєте стосунки сільської ради з районною владою? Чи не почуваються село і сільрада у чомусь незаслужено обділеними?

– І райрада, і райадміністрація сприяють, коли бачать серйозність і перспективність намірів. Так, упродовж останніх двох років нам виділено кошти на поточний ремонт лікарської амбулаторії і доріг по вулицях імені Шевченка та Лісовій. Ми замінили вікна у школі й дитсадку і продовжуємо реконструкцію вуличного освітлення. На черзі – вулиці Вишнева і Шкільна, й самотужки цієї роботи не осилити. Ми просто мусимо розуміти один одного!  

– Які завдання ставите на майбутнє і чи є достатній ресурс, щоб із ними справитися? Чи можете у критичних ситуаціях розраховувати на місцеве підприємництво, зокрема коли йдеться про сільські соціальні проекти?

– Я вже говорив, якого значення надаємо дитсадку. Поступово приводимо його до належного вигляду, і ця робота найближчими роками триватиме. А ще у моїй уяві постають нові сільські вулиці з сучасними ошатними оселями, щедрі поля, які  повернули колишню свою врожайність, забезпечена за останнім словом фармакологічної науки медична амбулаторія, багатий експонатами краєзнавчий музей при сільській школі і сільський комунгосп, який допомагає кожному бажаючому. Ресурсу для цього, звісно, замало. На місцеве підприємництво теж усерйоз розраховувати не варто. Але все починається з доброї людської мрії, і мені, як сільському голові і жителеві села, хочеться бути причетним до її втілення.

– Озерчани – спадкоємці колишнього колгоспу-мільйонера і розпорядники потужних земельних ресурсів. Наскільки вдається використовувати цей економічний і людський потенціал і що, на ваш погляд, треба зробити, щоб сповна ним скористатися? Чи підтримується в селі пам'ять про колишніх організаторів сільгоспвиробництва, працею яких колгосп «Жовтень» славився у минулому столітті?

– Наше село справді багате хорошими людьми. І земля у нас дійсно родюча, а сільські звичаї – древні і славні. Пам'ять про заслужених земляків, погоджуюся, треба берегти, і ми подбаємо про це. Але багато що залежить не стільки від нас, скільки від внутрішньої економічної і культурної політики в державі. Селу треба державна підтримка – і тоді багатства нашого краю можна буде поставити на службу людині і народові.

– А якщо сказати про настрій, з яким зустрічаєте Новий 2013 рік?

– Це просто чудове свято, і зустрічати його будемо з надією на добро та достаток. Хочеться, щоб Україна вирвалася з обіймів кризи і зайняла гідне становище у світі. Щоб людина пишалася своєю державою і творила своє щастя на рідній земної, а не ловила жар-птицю у закордонні. Ми великий народ із величною історією, і наше майбутнє має бути прекрасним. На цій ноті й хочу привітати своїх земляків з Новим роком і Різдвом Христовим.

Записав Олексій ГОРОДНИЙ.


 

 

Додати коментар


Захисний код
Оновити

На даний момент 165 гостей на сайті