HomeНовиниКриміналДТП у Суховолі. Збив і "забив" на це (ОНОВЛЕНО!)

ДТП у Суховолі. Збив і "забив" на це (ОНОВЛЕНО!)

( 0 Votes )

 

 

Чи покарають учасника ДТП, який збив дитину?

14 червня цього року в Суховолі сталася ДТП: під колеса автомобіля, що рухався на великій швидкості, потрапила 5-річна дівчинка.

– Того дня я як завжди працювала в магазині. Садочок і школа закриті на літо, тож я мусила дітей (Ілля, 9 років, Вероніка, 5 років) брати із собою на роботу, – розповідає Оксана, мати потерпілої дівчинки. – Діти гралися біля магазину м’ячем. Той перекотився по іншу сторону дороги. Веронічка побігла за ним, і, повертаючись, вже потрапила під колеса автівки.

За словами свідків трагедії, дівчинка високо підлетіла над машиною і упала за кілька метрів від місця пригоди… Негайно викликали швидку допомогу. Та приїхала буквально за три хвилини, дівчинку доставили у Володимирецьку ЦРЛ.

– Вона одразу втратила свідомість. Перше, що впало в очі – це нерухома ліва частина тіла, поламані ліва нога і ключиця, велика пухлина на голові. МРТ у нас в лікарні нема, тому терміново викликали лікарів з Рівного і зробили трепанацію черепа, – як страшний сон, розповідає мама Оксана.

У свідомість дівчинка не прийшла. Ні в той день, ні в наступні вісім. Потім їх перевели до Рівненської обласної дитячої лікарні.

– Це вже зараз знаю, що доня перебувала у комі. На той момент лікарі мене не хотіли лякати і казали, що нібито дівчинці постійно вводять наркоз, щоб одужувала уві сні. Я їм вдячна за таку «брехню задля порятунку».

 

Місяць в комі

Без свідомості Вероніка пробула майже місяць. Лікарі не давали шансів. Те, що вона вижила – це вже велике щастя.

Через місяць потроху Ніка почала приходити в себе. Відкривала оченята і дивилася прямо, в нікуди. Вона чула, але не реагувала.

– Лікарі казали, що це нормальна реакція організму після коми. Проте спостерігати за цим було дуже важко психологічно. Моя викохана донечка, яка раніше стрибала і бігала, тепер була нерухомою рослиною, а я не могла нічим допомогти.

Жінка не втрачала надії. Адже людині після коми в першу чергу необхідна жива мова. Мама читала дитині казки, розмовляла про всіх і про все.

– Їй всьому треба було вчитись заново. Вона не говорила, не сиділа, не ходила. Вона нічого не вміла. Великий прогрес – Ніка кілька тижнів тому почала ходили сама на горщик.

 
 
Сьогодні Ніка трохи говорить. Але мова затягнута і повільна. З мамою при сторонніх людях Ніка здебільшого спілкується жестами, поглядом і, напевне, інтуїцією. Бо лише мама може зрозуміти, що просить її дитина, коли стороннім здається, що дитина взагалі мовчить. Допомагає й братик – постійно виводить сестру на діалог, щоб та більше розмовляла. 

У Ніки ледь рухається ліва рука – зовсім вгору вона її підвести не може. А на нозі з-під лосин на стегні стирчать довжелезні спиці – то вкручено стержневий апарат, що фіксує зламані частини кістки. Оксана розповідає, що коли Ніка перебувала в комі, операцію по встановленню стержневого апарату лікарі зробити не могли, тому десь з місяць дівчинка лежала зі зламаною ногою. Вже пізніше кістку ставили на розтягування і лише потім на нозі закріпили апарат.

 

Що кажуть лікарі

 

Лікар-травматолог Михайло Головенко коментує:

– У дівчинки був перелом стегна зі зміщенням. Стержневий апарат стоїть вже 60днів, ще місяць стоятиме. Вже потім призначатимемо курс реабілітації – масажі, ЛФК, прийом кальцію. Треба буде розроблювати м’язи, суглоби. Ніжка, на щастя, рівна, дівчинка кульгати не буде. Ходитиме обов’язково.

Ліва частина тіла дівчинки постійно холодна і напружена, а на ніжку досі важко ступити. Тому Ніка пересувається або у візку, або на мамі. Всі сподіваються, що одразу після того, як знімуть стержневий апарат з ноги, дівчинка швидше піде на поправку, і скоро навчиться сама ходити.

 

Священик: у мене машина постраждала!

За весь цей час до сім'ї потерпілої дівчинки учасник ДТП приходив три рази. Та звернувся він навіть не із допомогою, а з докором:

– Я між іншим, теж постраждав. У мене нова машина, через вашу дитину маю її ремонтувати. Хто буде ремонт оплачувати? – сказав водій автівки, який збив дівчинку.

Вникаючи в цю історію, розумієш, що на все воля Божа. Та разом з тим, починаєш осягати вислів «сьогодні церква до бога має таке ж відношення, як білетер театру – до мистецтва». Тому що тим водієм, як розповіла мама дівчинки, виявився… священик Василь Першута.

Хоч і проживає він у Рафалівці, та працює аж в с. Северинівка Маневицького району Волинської області. Ні сан, ні духовний стан і виховання, ні тим більше християнський канон не завадили йому перевищувати швидкість в межах населеного пункту, а після всього ще цинічно заявляти, що машина постраждала не менше, ніж дитина.

На момент підготовки статті з водієм газеті поспілкуватись не вдалося: він просто не бере слухавки. Втім, ми з початку минулого тижня телефонували священику, аби надати йому можливість висловити свою версію ДТП і причини такого ставлення до постраждалої.

Мати ж дівчинки розповідає, що писала Єпископу Волинському і Луцькому Нафанаїлу УПЦ Московського патріархату, в якій служить В.Першута, проте відповіді так і не отримала.

 

Що кажуть свідки

 

Тетяна Петрук, свідок:

– Того дня я ще з однією жінкою стояли на зупинці, правда, спиною до місця події. Машина їхала швидко. Навіть неозброєним оком можна було побачити, що вона перевищувала дозволену в населеному пункті швидкість. Ми почули удар, повернулись в ту сторону і побачили, як від машини щось високо відлетіло. Вже потім дізнались, що то була дитина. Мені одразу стало погано, на місце події не пішла.

Через якийсь момент до нас підійшла дружина священика, запитала, чи погоджуємось ми бути їхніми свідками в ДТП. А ми всі почали обурюватись: що ми можемо вам засвідчити? З якою ви швидкістю їхали – перепитали. Вона, зрозумівши, що наші свідчення їй будуть невигідні, пішла геть. Адже ми бачили, що машина їхала дуже швидко.

Вероніка дівчинка розумна. Вона знає, як переходити дорогу. Завжди обачна – подивиться по сторонах і лише потім переходить. На тому місці, де сталася аварія, поряд при дорозі стояли бус і автівка. Можливо, саме вони завадили і дівчинці, і водію побачити один одного. Ще в тому місці горб, дорога спускається вниз. Дівчинка могла не побачити машину через «географію» місцевості. Проте це ніяк не виправдовує водія, адже, якби не його велика швидкість, зіткнення могло б і не статися.

Ми готові свідчити в суді. Проте нас ніхто досі не опитав. Раз їздили до слідчого в райцентр на допит. Але його тоді не було, ось і виходить, що наші свідчення нікому не потрібні.

Марія Марковець, свідок:

Ми на зупинці чекали маршрутку. Автомобіль священика проїхав повз нас на великій швидкості і через кілька секунд за спинами почули свист гальм і удар. Повертаюсь – машина так гальмувала, що їй аж задок підняло. А над нею пролітало тіло дитини. Дівчинка перелетіла через машину прямо на асфальт, гучно впала. З машини вискочила жінка, віднесла дівчинку на траву і почала робити непрямий масаж серця. За її словами, вона помітила, що у дівчинки зупинилось серце. Тим часом мати вже підбігла і робила штучне дихання, а я викликала швидку допомогу. Дівчинка почала дихати, пульс у неї був. Я нікого не підпускала до дитини, щоб ніхто не завадив невірною допомогою, ми зробили все, що від нас залежало. Приїхала швидка допомога з Рафалівки. Замість того, щоб покласти дитину на кушетку, вони її занесли на руках в машину. Я була розлючена, адже невдале транспортування може зашкодити здоров’ю і навіть життю дитини. Так і сталось. Медсестра пізніше казала, що у дівчинки ще раз в дорозі зупинялось серце.

Найбільше, що обурило всіх людей – це те, що священик, вийшовши з машини, навіть не підійшов до дівчинки. Він одразу почав фотографувати свою машину, бус при дорозі. Почав телефонувати комусь. Діяв він спокійно і впевнено. Ні смутку, ні відчаю на його обличчі не було. А за весь час ні разу не поцікавився, як там дитина? Чи хоч жива? Мати дівчинки дуже сильна людина. Ми всі її поважаємо за її міцний дух, адже по суті, допомоги жінці чекати нема звідки…

Сьогодні розслідування ДТП у Суховолі стоїть мертвим каменем. Справу веде прикомандирований до СВ Володимирецького ВП ГУНП України в Рівненській області слідчий Олександр Бялий.

Проводяться слідчі дії, запевнив він. Подробиці не скажу, це таємниця слідства.

Хоча, враховуючи всі нюанси, складається враження, що ті подробиці він і сам достеменно не знає. Свідки досі не опитані, а спирається він лише на експертизи, які ще не завершені. На питання по суті типу «чого стоїмо, кого чекаємо», слідчий відповідає: «це ж не одна справа, у мене їх багато». А між тим, з моменту ДТП минуло три місяці. У сфері правової системи (КПКУ 28) є таке поняття, як «розумні строки досудового розслідування». Вочевидь, для слідчого Бялого три місяці розслідування – це ще не привід метушитись. Наразі мати потерпілої дівчинки готується скаржитись в прокуратуру і начальству слідчого, щоб якось зрушити справу з мертвої точки. А також проситиме в прокуратура замінити слідчого.


Священик пропонував гроші

Єдине, що нам сказав тоді священик – «Вибачте». Пізніше приїхав, запропонував гроші, казав: «Якщо підпишете документи, що не маєте до мене претензій, я, допоможу вам грошима на лікування. Якщо хочете судитися, гроші я вам давати не буду, краще витрачу їх на адвокатів і суд». А ще згодом приїхав в третій раз і заявив, що він не менш за мою доню постраждав. Каже в нього машина пошкоджена, дивується Оксана. Не розумію, як священик, що є духовним наставником людей, може порівнювати пошкоджену машину із пошкодженим життям людини, а тим більше – дитини?!

Між іншим, сама Вероніка досі в стані стресу. Коли ми зустрілись в лікарні, мама її посадила на лавку, яка в цей момент похитнулась. Неможливо передати той жах і паніку в очах дівчинки, коли вона ледь не впала. Дитина була на межі істерики від лавки, яка просто похитнулась.

На лікування сім’я витратила вже більше 100 тис грн. Допомагали рідні, друзі, знайомі і незнайомі люди.

Начальник філії «Володимирецький райавтодор» Микола Жмурика розповів, що на ділянці дороги, де сталася ДТП, наразі планують (вже закінчують збирати документи) встановити два лежачих поліцейських. На початку населеного пункту стоїть знак "Початок населеного пункту" (5.45). Він використовується для позначення населеного пункту, в якому діють спеціальні вимоги, що регулюють порядок руху в населених пунктах. Знак встановлюється на фактичній межі забудови, яка прилягає до дороги. Після проїзду знака встановлюється максимальна швидкість руху в 60 км/год і дозволяється зупинятися з лівого боку дороги за відсутності суцільної лінії розмітки (трамвайних колій) посеред проїзної частини. На цій ділянці дороги є також табличка «Аварійно-небезпечна ділянка дороги». А в самому населеному пункті поблизу місця події стоїть знак "Увага: діти!". Чи врахував водій дію цих знаків -- нині розбирається слідство.

Хочу подякувати лікарям за їхню оперативну допомогу. Вони врятували мені донечку. Дякую тим небайдужим людям, які допомагали нам словом і ділом. І дуже хочу, аби нарешті розслідування завершилось, і завершилось справедливо, каже мати постраждалої дівчинки.

І ми будемо сподіватись на це. Готові вислухати і другого учасника ДТП.

 

Пост-скриптум.

Лише після публікації цієї статті на сайті газети священик нарешті взяв слухавку і був дуже обурений тим, що стаття вийшла без його коментаря, а невдалі спроби з ним зв’язатись він назвав нашими «проблемами».

На даний момент Василь Першута не готовий дати коментар, пообіцяв підготуватись і поспілкуватись пізніше. В свою чергу, заявляє, що не відмовлявся від надання допомоги потерпілій дівчинці, хоча і не вважає себе винуватим. Швидкість свою він назвав «правильною», не уточнивши все ж, скільки саме було на спідометрі у момент зіткнення.

Під час розмови священик кілька разів зазначив, що намагався допомогти дівчинці у лікуванні, проте спроби були невдалі з причин небажання батьків її прийняти.

Указану інформацію газета буде перевіряти з метою встановлення істини та надання достовірної і об’єктивної інформації читачам.

Тому будемо сподіватись, що в наступному номері позиція священика і його версія дорожньо-транспортної пригоди таки буде оприлюднена. Розслідування триває.

 

У вас недостатньо прав для коментування.