Ще місяць тому Україна бурлила і колихалась від різносторонніх настроїв своїх громадян. Провокатори з усіх політичних боків підбурювали населення, яке, чесно кажучи, вже не може об’єктивно розібратись в політичній ситуації країни. Чи притихли політичні пристрасті тепер? Скоріше, вони трохи відійшли на задній план у зв’язку зі святами. Як же у нас політичний барометр: піднімається чи опускається? Про це ми вирішили дізнатися в останні дні старого року.
Рівненщина виявилась найспокійнішою з усіх західних областей. Як сказав начальник УМВС Василь Лазутко на відкритті Будинку шерифа у Більській Волі, «Рівненщина живе спокійно, окрім Дубного, Кузнецовська та Рівного».
А що ж Володимирець?
П’ятничний виїзний базар – осередок останніх новин. Десь ненароком почуєш, як хтось поїхав на майдан до Києва, хтось прямо говорить, торгуючи, що дарма витрачає свій час, бо дійсні справи робляться зараз не тут, а в столиці. А хтось намагається залишатись поза політикою, пояснюючи так: «ви собі там хоч бийтесь, а за мене на шмат хліба мені ніхто не заробить».
В останній тиждень перед Новим роком у центрі Володимирця розмістилась палатка з опозиційними прапорами.
Однак люди, що сиділи в цій палатці, виявились не надто говіркими. Спочатку показали всі дозволи та документи на проведення свого заходу. Потім із насторогою спитали, чого прийшла і від кого. Розговорити їх не дуже вдалося.
Організатори цієї акції збирають людей і благодійні внески на Євромайдан у Києві. Роздають листівки та газети від опозиційного блоку партій. Нічого не пропагують, не закликають на мітинги; якщо хтось спитає, то висловлюють своє бачення ситуації. Однак окреслити свою громадянську позицію для «Володимирецького вісника» чергові у палатці чомусь не захотіли.
Як же населення райцентру ставиться до подій в центрі Києва? Про це я запитала у перехожих. Більшість людей полохливо відкараскується від відповіді, як тільки зачує питання. Не хочуть спілкуватись, бо принципово намагаються залишатись поза політикою, або просто не знають, що відповісти, бо не розбираються в сенсі подій.
Сімейна пара Валентина та Анатолій, 55-56 років: ми підтримуємо Євромайдан, погоджуємось з усіма його ідеями (але його мету та завдання назвати не змогли – авт.).
Ігор, 23 роки: знайомі живуть в Києві. Кажуть, що киян на Майдані майже нема. Самі приїжджі, здебільшого із західних регіонів України. Столицю шкода, занехаяна. Стоять люди, а як запитаєш, навіть толком не скажуть про суть Угоди про Асоціацію. А твердять, що стоять за підписання угоди з ЄС. Я б на Майдан не поїхав. Не вірю, що при зміні влади щось би змінилось в країні. Міняти шило на мило немає сенсу.
Світлана, 45 років: вважаю, що події, які відбуваються зараз в країні, є позитивними. Підтримую молодь, яка заявила про себе, і те, що вона відстоює.
Ольга, 43 роки: рахую, що треба спочатку помінятись духовно, треба змінити себе внутрішньо, щоб йти до євроспільноти. З тим рівнем культури, який має наше сьогоднішнє суспільство, нам ніяка євроінтеграція не допоможе. Треба дорости до їхнього морального розвитку, а не намагатись перестрибнути за раз кілька сходів.
Матеріали по темі:
< Попередня | Наступна > |
---|