"Капітошка", "Карапуз" і вся-вся компанія

( 4 Votes )

21 лютого – міжнародний день рідної мови

Майже жарт із домішками роздумів та висновків

Побутує думка, що як корабель назвеш, таким і буде його плавання. А якщо облишити океанський лайнер і торкнутися такого, як Володимирець, селища з його вулицями і розміщеними на них соціальними, торговельними й побутовими закладами? Невже і тут все станеться на корабельний кшталт?

Ну, з селищем нічого не вдіємо. З ним давним-давно розібралися пращури, назвавши так, як їм забаглося. А от щодо вулиць і їхніх численних торгточок – тут інтелекту, прагматизму, моральності і культури доклали вже ми, витворивши десятки назв на всі смаки. 

Трапляються серед них буденні і дотепні, емоційні і влучні, оригінальні і навіть екстравагантні. Але перш ніж щось узагальнити, згадаймо їх у складеній із них же жартівливій оповідці. Отже…

«Проминувши ошатний будинок із непримітною, але промовистою вивіскою «Родолад», любуючись «Орхідеєю» та уявляючи, з якою «Ласкою» його зустрінуть дома, стежкою під «Калиною» йшов у напрямку «Панської оселі» поважний самозакоханий «Магнат». Міські пересмішники позаочі прозивали його «Паном Курчаком». Зате зустрівшись із ним, догідливі «Полісяни» огортали запанілого «Елеганта» приємним «Серпанком» ввічливості, вуркотіли на вушко «Горличкою» і стелилися перед ним, як «Sandra» на вечорницях «У Ксюши».

Проминаючи велелюдний, гомінкий, як «Вулик», ринок «Меркурій», на якому з гамором-криком продавалися «Продукти», «Євровзуття», «Сметанка», «М'яско» і «Свіжий хліб», наш подорожній вгледів на дорозі великий оранжевий «Мандарин». Видно, дістався він якомусь «Адвокату» чи «Дівасу» на «Шару», тому й згубився по дорозі до «Джерела».

Не шкодуючи дорогого «Взуття», наш зарозумілий «Кроха» з усього маху шваркнув по оранжевій кулі чоботом. Та так, що скрикнув сполохано «Журавлик», розлущився до останнього зернятка «Колосок», зіщулився всіма листочками «Подорожник», полохливий «Колобок» з ляку закотився у «Кошик», а бідний «Капітошка», сидячи у «Магазині Куца», зажмурився й мало не наробив «Акви», дивлячись крізь вікно на чудасію поблизу «Наминайка» і «Нямки».

Мимо торгової лавки з вивіскою «Second hand» вулицею проїжджали «Скутери». Під їхніми колесами для заморського фрукта все могло скінчитися так же кепсько, як і з «Подарунками» у легковажної «Господарочки» або з «Квітникарем» у «Ломбарді». Але неждано-негадано стався «Сюрприз». Проробивши після удару стрімкий «Візаж», налита соком куля, яку так любить кожний «Карапуз», вцілила не в «Бусінку» і не в чиюсь «Мобілку», а, вважайте, в самісіньку «Тридцяточку». Як добрий «Маркер», вона шкоринкою позначила важкі двері з написом «Наша ряба», і звідтіля почулося перелякане «А!». Від того зойку сяюча неоном аптечна вивіска «А+» мало не зірвалася зі стіни, і в ту ж мить з-за дверей «М'ясної хатки» з «Молотком» у руці виглянув розчервонілий, як «Свіже м’яско», «Господар». Люто вдивляючись у довколишній «Зелений світ», він побачив великий оранжевий плід і тут же збагнув, що для нього то неабияка «Родзинка».

– О, який «Шанс»! – вигукнув він. – Який славний «Нектар» буде сьогодні «У Люби»!

«А може, в «Галини», «Софії» чи «Юлії»? Мої цінительки «Дивосвіту» так полюбляють «Подарунки»!»

Отак подумавши, серцеїд-комерсант підібрав під «Яблунею» збагачений «Вітаміном» плід і видобув із кишені «Мобілочку»:

– Алло!.. Буду!.. Сьогодні!.. Матимеш приємний «Презент»!..

У ту мить він уявив, як його «Чарівниця», направляючись у салон «Suzy», вдягає на білу ручку «Рукавичку», як захоплено, годинами у магазині «Європа» роздивляється «Біжутерію», і його серце, як чашка «Віденською кавою», наповнилося особливим «Іміджем», а в душі запанував повний «Svit style».

Сяючи, як «Веселка», дон-жуан з володимирецької «Охужки» сховав диво-фрукт у «Комод», куплений у крамниці «Дім & ти», й уявив, якої заслуженої «Ласки» удостоїться цього вечора в ресторані «Біле озеро» або у млинцевій «Чилі».

Двері зачинилися. Табличка з привітним написом «Open» змінилася холодним «Зачинено». Зате всім перехожим думалося про «Спорт», коли повз «Електросвіт» і «Сантехніку» з таємничим усміхом кудись поспішав бадьорий чолов’яга на прізвисько «Борій»…»

От і все. Як кажуть, повний «Бейбік» із «Берахом» та «Імбексом» вкупі. Тож намотайте собі на вус доброзичливу мораль цієї оповідки. Зробіть це, навіть будучи безвусими. А я тим часом ще раз пройдуся райцентрівськими торгточками: за прикладом Маяковського спробую розібратися, що добре, а що погано у їхніх назвах.

Ні для кого не секрет, що років тридцять тому жодної вишуканості у магазинно-аптечних назвах не було, адже між магазинами не було конкуренції, а однієї аптеки вистачало на все селище. Не треба було, просто кажучи, перебігати дорогу один одному, хоча змагальність, звісно, культивувалася. Продавців навчали працювати за прилавком і проводилися масові показово-торговельні виставки. Кращі колективи і працівники удостоювалися Дошки пошани.

«Товари широкого попиту», «Продукти», «Книги», «Промислові товари» – так зазвичай називалися магазини. І ця манера називання донині збереглась у назвах «Біжутерія», «Подарунки», «Спорт», «Скутери», «Продукти», «Свіжий хліб». Їх небагато, оскільки разом із конкуренцією з’явилося поняття престижності торгової марки. Тепер назва має приваблювати, вирізняти, заохочувати, інтригувати – от і виросли, як гриби після дощу, «Імідж» і «Маркер», «Елегант» і «Сюрприз», «Нямка» і «Наминайко»…

Не знаю, читачу, твоїх уподобань, але з-поміж побаченого найбільше запам’ятався «Родолад». Чимось патріархальним, до болю близьким і рідним повіяло від назви. Мовби з глибини віків озвалися далекі пращури і послали привіт нам, нинішнім господарям колишнього їхнього селища. Близькі, невід’ємні від народних традицій і назви «Джерело», «Калина», «Подорожник», «Полісяни», «Серпанок», «Горличка», «Рукавичка», «Журавлик». А ще – «Карапуз», «Чарівниця», «Наша ряба», «Біле озеро»…

Нальотом грайливості, своєрідною закличкою для покупців відзначаються зменшувально-пестливі назви «Сметанка», «Господарочка», «Родзинка», «Капітошка», «М’яско», «М’ясна хатка», «Тридцяточка», «Мобілочка». І не дивно, що поряд із ними дещо прямолінійними здаються «Візаж», «Елегант», «Сюрприз», «Орхідея», «Нектар», приголомшливо-екстравагантними – «Шара», «Берах», «Імбекс», а «Європа», «Євровзуття», «Віденська кава» – відверто «проєвропейськими».

Євроустремління якоїсь частини селищної «бізнес-еліти» проглядається й у виведених латиницею (або з її домішкою), а також у явно англіканізованих назвах «Viasat», «Suzy», «Second hand», «Svit style», «Sandra», «Apple Club», «Mobi House», «Дім & ти», «Пре$ент», «Комоd», «Бейбік». Останнє, очевидно, від англійського «бебі» – «дитина». Але ні в цьому, ні в інших випадках не похвалю творців цих чужинських назв. Вбачаю у них приниження рідної мови навіть попри те, що англійська – мова міжнародного спілкування. Бо ж англомовні гості у нас рідкісні, тому й англомовні назви, вважаю, засвідчують одне з двох: недостатню мовну культуру представників вітчизняного бізнесу або ж свідому їхню неповагу до рідної мови. До того ж, згаданими «євроназвами» виправдовуються російськомовні, які хоч і зрідка, однак, попри нинішню до них неприязнь, трапляються: «Кроха», «У Ксюши»; тут же – фонетично українізоване «Бусінка».

Інколи людям, які чогось досягли у бізнесі, хочеться виділитися через назву торгточки. Так і з’явились у Володимирці «іменні» торгзаклади «Софія», «Юлія», «Галина», «Магазин Куца», «У Люби». Жодним чином не дорікаю їхнім власникам («кожний як хоче, так свого батька хвалить»), однак назви «Юність», «Ласка», «Дивосвіт», «Літера», «Вулик», на мій погляд, вдатніші. Таких, зрештою, більшість. І лише три між усіма, правду кажучи, важко вкладаються у мій мужицький розум – «Магнат», «Мандарин» і «Панська оселя». Магнат і мандарин в історичному плані – представники обридлого нашому народові панства. Ставлення до них у нас зазвичай шевченківське. Тому дивуюся, що гарний, популярний у селищі ресторанний заклад і діючий при ньому магазин названі, на превеликий жаль, так прикро (це стосується й «Панської оселі»). Назва не менш популярної млинцевої «Чилі» куди приємніша хоч би тому, що таїть у собі перчинку зрозумілого володимирчанам гумору.

На цьому і ставлю крапку. І сподіваюся, що своїми мовними спостереженнями нікого не образив. А раз так, то не гріх і собі завітати в «Елегант», накупити, образно кажучи, всякої «Біжутерії» і, нарядившись, мимо «Софії», покрай «Юлії», поза «Галиною» пройти… до «Рожевого фламінго» та поворкувати з чорнобривою голубоокою «Володимирчанкою». Стою отож – і ніяк не вирішу: зайти і посидіти, як «Кроха» «У Люби», чи чвалати далі, як скупий «Наминайко» повз «Нямку»? Проблемка! Однією лиш «Сметанкою» тут не обійдешся. Навіть «Орантою» не підстрахуєшся. Та й з «Віденською  кавою» не зразу розберешся!

На вивіски задивлявся

Олексій ГОРОДНИЙ.

 

Коментарі   

 
-4 # Ангел 22.02.2017, 10:23
А мені чомусь згадалась розповідь моєї покійної матері. Коли вона народила мою старшу сестру і прийшла в сільраду записувати дитину, їй пропонували назвати доньку Воля, бо ж Радянська влада принесла народу волю. Та мати не піддалась на вмовляння і назвала дитину в честь Зої Космодем'янсько ї - Зоя. І тепер ми з неї шуткуємо - пора нам її декомунізувати.
І ще згадалась українська приказка - "Хоч горщиком назви - тільки в піч не саджай".
P.S. В усьому винні "неукраїнські назви" - пора виселятись з єврейського Володимирця в історично українські хутори.
Відповісти
 
 
+4 # Гість 22.02.2017, 12:36
До всього можу запропонувати цікаві імена як для дівчинки так і для хлопчика - Даздраперма (Да зравствует Первое Мая) та арабське ім'я Нас,а Рал у нього прізвище.
Відповісти
 
 
0 # Гість 25.02.2017, 13:38
В курйозах, опублікованими російськими ЗМІ, зустрів таке ім*я- прізвище-по-бат ькові: Павел Олегович Не[ЦЕНЗУРА]ит. Клянусь, що не брешу. Посилання, на жаль, не записав.
Відповісти
 
 
-2 # Ангел 22.02.2017, 13:05
Це я до того, що кожен час накладає відтиск на все, на імена, на назви. Час не стоїть на місті. І інколи ніби зкакордонна назва - має дуже патріотичний зміст. Наприклад, наскільки мені відомо, ателье Suzi - назване під впривом відомого українського співака, патріота, борця за справедливість в Україні Святослава Вакарчука.
І смішно вимагати від сучасного покоління називати все лише українською мовою.
Відповісти
 
 
+1 # Гість 23.02.2017, 21:05
Пропоную авторові проїхатися селами району, і написати подібну історію, вийде цікаво думаю!!!
Відповісти
 

Додати коментар


Захисний код
Оновити

На даний момент 108 гостей на сайті