Відкрита першість міста Кузнецовська з футболу, яка завершилася в останню неділю березня, принесла чисельним уболівальникам (та й, зрештою, і самим учасникам змагань) стільки вражень та емоцій, що їх, мабуть, вистачило б на цілий сезон.
Особливо показовими у цьому плані стали два заключні ігрові дні. Тут було все: і феєрія забитих і пропущених м’ячів, і розсип жовтих карток (червоні – дефіцит), і додатковий час аж у трьох поєдинках, і, як апофеоз, своєрідна вишенька на торті – післяматчеві пенальті у вирішальній зустрічі турніру.
Почну за хронологією з суботніх півфіналів. У першому зійшлись минулорічний чемпіон району з Любахів та срібний призер з Нової Рафалівки – навряд чи тут потрібно ще говорити про якусь принциповість…
Перший тайм показав, що наразі клас рафалівчан трохи вищий, адже він матеріалізувався у один забитий гол. Шкіряна сфера після “виносу” з карної зони гарно лягла на ногу Олександру Кушніру, а за мить опинилася за спиною Василя Мотька – 1 : 0.
По перерві команда Василя Дацького провела певну ротацію складу. І один з резервістів, Олександр Федіна, рахунок подвоїв – 2 : 0. Лише по цьому “соколи”, зрозумівши, що втрачати нічого, заграли активніше. Роман Лоза навіть поцілив зі штрафного у поперечину, та кіпер опонентів Віталій Бедик в той день пропускати голів явно не збирався, про що засвідчили декілька шикарних “сейвів” у його виконанні.
Інше протистояння “Моноліта” і “Відродження” носило більш рівний характер. Першими у другому таймі відзначились лише відродженці – Петро Коновальчук використав грубу помилку стража воріт суперника Євгена Булана і під гострим кутом закотив таки м’яч до порожніх воріт – 0 : 1. Енергоремонтники стрепенулися, і під завісу основного часу спочатку поновили рівновагу зусиллями Сергія Кедича – 1 : 1. А коли гравці обох команд вже були морально готові до пробиття одинадцятиметрових штрафних ударів, Сергій Антипов-молодший, який ледве з’явився на полі з лави запасних, головою “замкнув” подачу зі штрафного – 1 : 2 і вивів своїх партнерів до фіналу.
Недільний, він же останній ігровий, день змагань стартував з двобою невдах півфіналів, в якому попервах краще виглядали любахівці, що і вилилось у гол Івана Мотька – 1 : 0. Але на останніх миттєвостях гри, коли фіналісти, активно розім’явшись, вже готові були вибігти на поле, “Відродження” перевело поєдинок у овертайм – 1 : 1 (на який, щоправда, сил у нього явно забракло). Остаточний рахунок зустрічі – 4 : 2 на користь “Сокола”.
Попри поразку, слід неодмінно відзначити молоду і перспективну команду з Кузнецовська, яка в дебютному для себе турнірі показала і майстерність, і швидкість, і характер, і бойовий дух… Не вистачило лише досвіду. Та це справа наживна, лишень не опускайте руки, хлопці, ваші звитяги попереду!
Ну, а фінальний поєдинок став справжньою окрасою змагань, хоча по ходу першого тайму ніякого драматизму не прогнозувалося – рафалівчани впевнено контролювали хід матчу вже з його перших хвилин, коли Роман Чугай першим же дотиком до м’яча вивів свою команду вперед – 1 : 0, а невдовзі Ярослав Похила закріпив перевагу – 2 : 0.
Дехто з глядачів за полем уже почав закладатися на те, скільки ще “Моноліт” отримає у власні ворота. Ставки доходили до п’яти голів. Справу зроблено! – так , скоріш за все, вирішили і рафалівчани. Їхню впевненість у позитивному закінченні фіналу ще більше закріпив пенальті, не реалізований Сергієм Голодюком після того, як захисники “завалили” у штрафмайданчику Сергія Кедича. Відмінно у цьому випадку зіграв воротар “Рафбруку” Андрій Пампушик.
Але тут настав зоряний час хавбека монолітівців Романа Годунка, який за короткий проміжок часу вирівняв шанси команд – 2 : 2. Назар Степанюк гарматним ударом здалеку знову виводить вперед оранжево-чорних підопічних граючого тренера Олега Мирончука. Та Годунок, що грав того дня за себе і за свого брата Володимира (який на даний час захищає Україну у зоні АТО), забиває свій третій гол і відправляє суперників у додатковий час – 3 : 3.
Ще 30 хвилин кузнецовці сяк-так відбивалися від насідаючого противника і довели справу до лотереї – післяматчевих пенальті. Справжнім героєм серії (а загалом і всього фіналу) став вищезгаданий Пампушик, який і сам забив, і відбив карний у виконанні когось з енергоремонтників, а по тому одразу потрапив у обійми товаришів. По “пеналях” таким чином виграла Нова Рафалівка – 6 : 5. По закінченні гри голова КМФФ Володимир Грушевський нагородив переможців і призерів кубками, медалями і грамотами.
А “вишенькою на торті” у розіграші Кубка Володимирецької районної федерації футболу стане, без сумніву, останній тур колових змагань, запланований на неділю, 3 квітня. Бо обидва поєдинки 27 березня завершилися внічию і ясності щодо виявлення переможця у турнірну таблицю не внесли.
Продовжили свою безпрограшну серію районні ветерани, щоправда, очки вони втратили, зігравши внічию – 1 : 1 з Новаками. Основні події тут відбулися по перерві, коли гравець “Зорі” на прізвище Будник скористався з помилки оборонця сивочолих – 0 : 1. Та ветерани вже вкотре показали бійцівський характер і встановили паритет – 1 : 1. Після далекого вкидання аута Олександром Ярутою коронним ударом голови відзначився Олег Кладько. ”Насухо” – 0 : 0 розійшлася й інша пара – Каноничі та Зелене. Тепер доля почесного трофею вирішуватиметься у протистоянні МФК “Володимирець” та Канонич і ветеранів із Зеленим.
А тим часом головна команда міста Кузнецовська – “Ізотоп-РАЕС” – готується до старту у Кубку Рівненщини (перший тур відбудеться 10 квітня). В останню неділю березня атомники у товариському матчі поступилися у Великих Цепцевичах переможцю обласної Ліги районних чемпіонів, місцевій “Горині” – 0 : 2.
Принагідно повідомляю також суперників наших команд на першій стадії кубкових перегонів. Отож, першою починає боротьбу за почесний трофей “Нова Рафалівка”. 9 квітня, у суботу, скоріш за все у Володимирці, вона мірятиметься силами з ФК “Кричильськ” Сарненського району.
Наступного дня ізотопівці їдуть до Клесова, що теж у Сарненському районі, а МФК “Володимирець” у себе на “Янтарі” прийматиме рокитнівське “Полісся”.
Юрій Ковалець.
< Попередня | Наступна > |
---|