Авторизація

HomeНаше життяДолі людськіНезагоєна рана Чорнобиля

Незагоєна рана Чорнобиля

( 0 Votes )

Полин-трава... Стародавнє містечко пригорнулося серед лісів і ланів до світловодої Прип'яті. А звідки, з яких глибин народних придбала ти назву — полин-трава?

Чорнобиль... Мертва зона... Сьогодні такі слова гірким болем відлунюються у наших серцях. Заростають деревами, кущами, травою опромінені села. Вони порожні, мертві. Поступово руйнуються хати. Разом із ними руйнуються, зникають неповторні цінності поліської давнини. Про жахливу подію важко згадувати, страх проймає душу при згадці про мільйони загиблих людей, особливо молодих.

Ранок... Чорний ранок 26 квітня 1986 року. О 1 годині 23 хвилини 40 секунд, коли всі безтурботно спали, над четвертим реактором Чорнобильської АЕС нічну темряву розірвало полум'я. Мирна, щаслива весна перестала існувати. Біда розчинилася у духмяному повітрі, у біло-рожевому цвітінні яблунь та абрикос, у воді сільських криниць, у всій красі. Та хіба тільки в ній? Вона розчинилась у людях.

Ніяких сигналів про небезпеку, ніяких звісток про евакуацію. Лише згодом пролунали сигнали ЦО про негайний вивіз населення. Люди були забрані з вулиць, дехто встиг узяти в руки необхідне. Ніхто не думав тоді, що назавжди покидає рідну домівку. З Чорнобильської зони було виселено 91 тисячу мешканців із 76 населених пунктів.

Через пекло Чорнобиля пройшли тисячі правоохоронців з усіх куточків України. Серед них і раніше працюючі співробітники ОВС, для котрих Чорнобиль ніколи не заросте травою забуття...

З проханням розповісти про свою історію боротьби з невидимою загрозою ми звернулися до одного із ліквідаторів наслідків аварії на ЧАЕС, пенсіонера органів внутрішніх справ, Володимира Вікторовича Верби.

Загалом Володимир Вікторович присвятив службі в міліції 20 років. І обрав цей нелегкий, сповнений випробовувань шлях не випадково, – адже ще в дитинстві заступався за несправедливо ображених. Та й переконувати не потрібно було, бо ж в органах внутрішніх справ були неабиякі перспективи, у тому числі й питання забезпечення житлом.

Службу проходив на посаді інспектора дорожньо-патрульної служби.

Наставником і вчителем, як пригадує Володимир Вікторович, був Юрій Петрович Федорчук. Він повчав, радив, допомагав та підтримував в тяжкі моменти служби.

Найбільше згадується, як тяжко було на службі перші п’ять років. Перебуваючи на посаді інспектора ДПС Сарненської роти ДПС, був прикомандирований до Кузнецовського МВ, і постійно потрібно було доїжджати з Кузнецовська до Сарн та в зворотному напрямі.

«Коли на Чорнобильській атомній електростанції стався вибух четвертого енергоблоку, – згадує Володимир Вікторович, – мене в числі інших міліціонерів відрядили на допомогу. Творилося незрозуміло що, точної інформації ні в кого не було, про радіацію тоді ще ніхто не говорив. Одразу ж перед нами, міліціонерами, поставили завдання нести службу в селі Термахівка на пропускному режимі. А через місяць часу перевели в саме місто Прип’ять для несення служби за фахом. Серед основних їх завдань у той час було не допускати правопорушень (але правопорушників було небагато, хоча час від часу ставалися дорожньо-транспортні пригоди)».

В ураженій зоні Володимир Вікторович перебував три місяці, а потім знову на службу. Згадуючи пройдений шлях, лейтенант міліції (це звання отримав за перебування в Чорнобильській зоні після виходу на пенсію) наголошує на тому, що всі життєві досягнення це, насамперед заслуга його дружини – Олени Миколаївни. Це вона довгими вечорами і ночами чекала на чоловіка з роботи, виховувала дітей, створювала сімейний затишок та берегла домашнє вогнище. І жодного разу не дорікала йому, бо розуміла, що він любить свою справу і не зможе без неї.

Нині, працюючи на цивільній посаді, Володимир Вікторович сумує за своєю службою. Готовий повсякчас прийти на допомогу молодим, дати поради, як діяти в тій чи іншій ситуації, поділитися досвідом. І нічого так не тішить його душу, як небайдужість «своїх» людей – правоохоронців.

З нагоди вшанування 31-х роковин Чорнобильської катастрофи Володимира Вікторовича побажав усім «ліквідаторам» довгих років життя, здоров'я і гарного самопочуття!

Урятований світ. — найкращий пам'ятник тим, хто загинув у чорнобильському пеклі. Пам'ятаймо про них і робімо усе, щоб ніколи не падала на землю гірка зірка Полин...

Варашський відділ поліції ГУНП в Рівненській області

 

Додати коментар


Захисний код
Оновити

На даний момент 188 гостей на сайті