Усі люблять ковбаси, сир, сметану. І дітям відомо, що ця продукція вирощується, а не падає з неба. Проте за останні п’ять років все частіше ведеться мова про неякісну тваринницьку продукцію, нашпиговану хімією. Причина в тому, що в індивідуальному секторі зменшується поголів’я великої рогатої худоби. Збувають у нас люди свої корови. Натомість великі корпорації все більше захоплюють ринок більш дешевим продуктом, вирощеним на преміксах і стимуляторах росту…
Тому з питанням: «Чи вигідно утримувати худобу?» ми й звернулися до селян району. Адже тенденція спаду поголів’я ВРХ реально існує. На деякий час допомогла дотація господарям, які вирощують молодняк ВРХ до 15-ти місячного віку. Телят збільшилося. Здавалося б, справа потрібна і вигідна. Тим більше, що наша область теж у «десятці» кращих з виплати цієї дотації. Але люди не бажають щомісячно збирати потрібні папірці, а збувають телят у молочному віці і продають дорослу худобу. На цю тему ми повели розмову із жителем села Чаква Олексієм Усіком:
– У нас в дома п’ятеро людей. Я, жінка і троє дітей (теща живе окремо). Ми тримаємо дві корови, конячку, свині, птицю, як уже в селі. Телят я не продаю. Перекупники скуповують їх по 700-900 гривень, то краще тим м’ясом наша сім’я місяць харчуватиметься. Телята ріжемо собі. Діти молока п’ють досхочу. Ще йде молоко і на потреби власного господарства: треба ж поросяткам їжу засмачити, щоб сало краще росло.
І, звичайно, здавали молоко. Колись на Володимирецький молокозавод, а от зараз не знаємо, що там робиться. Приїжджають, обіцяють, місяць заплатять, а два місяці жди. Зараз наші жінки понаучувалися возити масло, сир і молоко у Сарни на базар. За тиждень збираєш – і везеш. В середньому виходить виторг 200-300 гривень. Хто більше, хто менше, але вторговує. Для нашої сім’ї корови вигідні…
– Є у нас Валя, – вступає в розмову жителька цього ж села Галина Олександрівна, – так вона вже років із двадцять торує шлях у Сарни. Торгує сиром, сметаною, молоком. І велосипедом їздить влітку, і поїздом. Вона має своїх покупців. Привезла на замовлення продукти, зібрала гроші і поїхала в Антонівку. От тепер ви скажіть: чи вигідно тримати корову? Звичайно, вигідно. Бо корова половину сімейного бюджету дає, і собі «на хліб», і господарю заробляє. Молоко – то вічна валюта…
У нашому селі Чаква три табуни корів ходить на пашу. От і сьогодні 80 голів ВРХ з СВК «Чаква» пасуть по черзі Льоня Басік та Марія Зорянко. Ветлікарі вам точно скажуть, скільки у нас худоби; вони то кров на лейкоз беруть, то щеплення всякі проводять. У них все записано.
А щодо того, що корови люди збувають… Старші продають і здають, бо вже не мають сили тримати. А молоді – лінуються. Навіщо ним такий тягар? Краще влітку біля озера чи річки полежати, ніж удосвіта косити, вдень траву ворушити і потім сіно гребти. Що не кажіть, а корова до хати господаря прив’язує. Дома, як є худоба, не бачиш ні свята, ні вихідного, ні літа. А як на ранок женуть, і в три часа знову виганяти, тоді тому молоку й не радий. А сіно? Лічимо гроші, що йдуть на привозку. А ще ж скосити, у добру пору згребти. А корова «бігає» – за бугая треба сотню віддати.
– Напишіть у газету, – просить Марія Григорівна, – що заїжджі заготівельники обнагліли до прєдєла: забирають молоко за копійки, а худобу скуповують по 9-11 гривень за кілограм живої ваги. А піди та вигодуй телятко! Навіть по 17 гривень мало. Зате у Кузнецовську продають молоду телятинку по 100 гривень за кілограм, навіть за м'ясо старої корови правлять по 65 гривень за кіло. Раніше бичків люди тримали. То два бички здасть – може починати хату будувати. А тепер?
– А в нас у Захоромцях майже у кожній хаті є корова, – розповідає багатодітна мама Аня з Мульчиць. – Та найбільше худоби у Журавлиному. Поки жив мій Іван, я разом із мульчанами їздила на базар в Кузнецовськ і продавала масло, сир, сметану. Десь до 400 гривень вторговувала. У мене діти не дуже люблять молоко, більшість його свиням йде. Але хочу сказати: те обійстя, де держать корову, – має статки. І на подвір’ї лад, і на городі, і в полі. Я корову тримаю заради гною. Маємо свого тракторця, косарку і грабарку. Нам сіно дістається трішечки легше. А якщо взяти вартість солярки і бензину на заготівлю зелених кормів, то для села дуже дорого. Не кожен потягне найняти техніку, щоб скосити і згребти сіно. Он у мене бичок який великий, треба здати. То два рази до машини приводила, а він втече. Кажуть, у Сарнах м’ясокомбінат приймає і ще за велику вагу доплату дає. Взнайте, чи це правда?..
Ми взнали. Це правда. Комбінат м’ясохарчових продуктів у Сарнах в необмеженій кількості приймає худобу, а за високовагову, яка важить більше 350 кг, здавачу йде доплата понад тисячу гривень.
Г.Штерн.
На фото автора: Олексій Усік на випасі корів
< Попередня | Наступна > |
---|