Володимирець: на «дембель» з прощанням «Слов’янки»
З 8 серпня 2018 року припиняє своє існування Володимирецьке управління водного господарства, яке в народі називають «мокра канава». З карти району зникає ще одне підприємство, котре грало не останню скрипку у виробничій діяльності народного господарства Володимиреччини.
Маленька, дрібненька Наталія Гошта із села Довговоля живе у старенькій хатині. Не має великих статків, як наші депутати чи олігархи, а лише пенсію, що трохи більша тисячі гривень.
З неї щомісяця передає волонтерам по кількасот гривень. Бабуся ділиться останнім з багатьма – допомагає тим, хто у надто скрутному становищі, або хто потребує гроші на лікування.
Проблема злочинного промислу добування сонячного каміння на теренах поліського краю уже не те, що давно всім відома, а й, навіть, набридла, бо окрім балаканини і політичних спекуляцій на цій темі реальних зрушень не відбулось упродовж десятиліть.
Більше того, останнім часом нелегальне старательство активізувалось у новій схемі, де «кришувальники» заробляють неймовірно великі гроші на тих людях, котрі вимушено наймаються на старательські роботи, не задумуючись, що допомагають злочинцям грабувати свій народ.
Їх стихія – вода, а метою є не лише підкорення підводних течій, а й допомога людям.
Мова йде про рятувальників та водолазів, про тих, для кого водний світ став рідним, а робота – справою життя.
Сьогодні в моді знову – краса і здоров’я. А це означає, що не тільки салони краси і фітнес-зали ледь відбиваються від клієнтів. Масажисти з року в рік стають не менш популярнішими серед тих, хто дбає насамперед про здоров’я і про своє тіло.
Історія добровольця Андрія Жарова – цікава і насичена подіями та враженнями.