Авторизація

HomeСвіт цікавогоСвіт цікавогоЗустрічають … чорногузи на порозі

Зустрічають … чорногузи на порозі

( 1 Vote )

 

На подвір'ї у 50-річного Володимира Шумика із Заболоття завжди гамірно і весело: десь кудкудакають кури, нявкають коти, гелгочуть гуси, швендяють вервечкою качки. А біля самісінького порога гордо походжають три славні, цибаті лелеки-чорногузи.

Лелечата потрапили до господаря близько 2 місяці тому ще зовсім маленькими. Під час бурі зруйнувалося гніздо і вони впали просто на землю. Їх батьки відмовилися від дітей, нині лише зрідка  навідуються на електроопору або на комин будинку господаря і згори спостерігають за своїми дітьми. Хоча одразу після бурі прилетіли рятувати лелечат цілою зграєю, 5 чи 7 птахів. Покружляли, покружляли, і полетіли…

Новим опікуном для бузьків став Володимир Степанович. Чоловік розповідає про пернатих, показує місце, де їх знайшов. Зізнається, стало шкода, а тому забрав до своєї оселі. Спочатку годував прачиками-пуголовками, зрідка ловив жаб, а коли птахи підросли, почав кормити їх рибою.

Один кілограм мойви (саме її люблять бузьки) коштує більше 20 гривень. Ковтають рибу цілою за один раз і, походжаючи по подвір’ю, просять ще. В цілому на обід бузьки потребують 1 кг риби, а годує їх Володимир двічі на день. Каже, не дає більше, аби лелеки самі вчилися шукати їжу.

Та птахи про це навіть не думають. Від порогу вони відходять хіба що на кілька метрів. Стають голова до голови і щось дзижчать-шиплять-клацають одне одному. Господар каже, що стали дуже лінькуватими: занесе їх на болото – а вони вервечкою за ним біжать, і точнісінько до місця годівлі. Навіть рибалити не вміють і не люблять: на луках якось вивезли їх і на весняне мілководдя кинули рибку морожену. То яка зверху плавала, ту ще сяк-так збирали, а глибше у воду лінувалися дзьоби пхати.

Поруч біля хати стоїть величенька  корзина. Там лелеки жили, як були малими. Нині у ній вони ледве поміщаються, а тому ночують разом із домашньою птицею. До речі, серед неї птахи вільно себе поводять, претендентів на їх право королів можуть і дзьобнути боляче. І хоч курей та гусей у господарстві на порядок більше, проте не зрозуміло, кому комфортніше живеться. Кішку і кошенят теж терплять, але за рибу можуть і відлупцювати пухнастих.

От кому не до вподоби три довгоногих співмешканця, то це коту. Він жадібними оченятами дивиться на те, як лелеки ласують рибкою. Підступаючи до птахів, аби хоч одненьку вкрасти, робить паузу, оцінює ризики свого вчинку. І відступає. Дзьоб у крилатих довгий, б’ються знайди боляче.

Володимир зізнається, доглядає за птахами як за своїми дітьми. Одну навіть назвав Дашою. Нині у лелек той період, коли вони вчаться літати, готуються до вирію. Тому у Володимира нелегке завдання – навчити чорногузів літати. Бере їх під крила – і підкидає високо вгору. Щоправда,  у них це поки що не дуже виходить, більшенький більш-менш вправно приземляється і планерує на подвір’я, а менші, особливо Дашка, просто падають на землю або в соняхи. Змучившись від таких тренувань, чорногузки дружно тікають від свого вредного вчителя у хлівець. Ховаються, але потім не витримують і вкрадки поглядаючи на господаря, бочком пробираються до місця годівлі, або ж займають облюбований поріг, де як коти чекають господаря з роботи. До речі, спати сідають вони разом із домашньою птицею, а виходять зранку з хліва найперші.

Бідкається господар і через те, що лелеки зовсім не вміють шукати собі їжу. Майже щодня  чоловік несе їх до ставу, аби там вони шукали смачну поживу. Та лелеки просто розвертаються і йдуть додому, а коли втомлюються – сідають серед дороги перепочити.

Ліниві вони в мене. Їжу шукати не хочуть, звикли, що їх погодую рибою. Інші вже літати вміють, а мої як кури, то з курника, то в курник, – бідкається чоловік.

Для своїх квартирантів господар навіть змайстрував металевий каркас під гніздо, та електрики відмовилися його прикріплювати до опори.

Поки птахи не навчилися літати, вони й далі житимуть серед домашньої птиці. А як не прийме їх зграя, або ж доведеться нарівні з усіма летіти і шукати собі поживу? Чи довго протримаються? Чи виживуть?..

 


 

Велика ймовірність, що бузьки занадто одомашнилися і залишаться у свого рятівника на ПМЖ (постійне місце проживання). Попереду зима, а тому Володимир хвилюється як бути із бузьками з настанням холодів. Якщо зараз багато зелені, жаб та іншої смачної лелечої їжі, то зимою з цим складно. Та й хто знає, чи зможуть три красені пережити люті морози.

Та поки до морозів ще далеко, чоловік не втрачає надії дати птахам ті належні знання, які не змогли дати батьки. Щодня невтомно вчить їх літати та тренує шукати собі обід.

Володимир сподівається, що птахи все ж полетять у вирій, а наступного року навідаються до нього у гості.

 

 

Ольга ПЕШКО.

Фото, відео автора.

 

 

 

Коментарі   

 
+1 # Гість 21.08.2017, 13:51
Ці птахи дуже схожі на багатьох наших пострадянських громадян. Робити нічого не вміють, вчитися ремеслу не хочуть, але вимагають від влади багато чого. І всі кругом винні, що бідно живуть! "Без труда не вытащить и рыбки из пруда", як кажуть наші закляті "друзі" росіяни.
Відповісти
 

Додати коментар


Захисний код
Оновити

На даний момент 52 гостей на сайті