– Який буде для України 2016-ий рік?
– Не дуже вдалим по тій причині, що «Україна в вогні». І у війні. В 2016 році нашій Державі виповнюється 25 років. Порівняємо її з молодою, незаміжньою дівчиною. Довірливою. Ось перед нею стоять чотири кавалери: Євросоюз, Кремль-перевертень і Тбілісі. Ще сватається Вашингтон. То краще мати справу із гарячими кавказькими серцями і далеким Вашингтоном, з котрими, слава Богу, ми не маємо спільних кордонів, ніж з ревнивою Росією.
Нерідко українців можуть збити з пантелику "американські" назви російських брендів. Попри ситуацію, що склалася нині в Україні, коли російські війська продовжують атакувати Схід України, російські товари та заклади і далі добре почуваються на вітчизняному ринку.
Прогнозів сьогодні ніхто не дає. Тим паче – на геополітичну тематику. Не дають по тій причині, що прогноз «темний», а по-друге – це гріховна справа заглядати Творцю за пазуху. Проте наука і тисячолітній досвід мають свою точку зору на майбутнє.
Але до настання справжнього Нового 2015 року (до 19 лютого 2015 року) є час для складання, а згодом і порівняння експрес-прогнозу. Враховуючи, що сьогодні немає заборонених тем, а інформація – народне надбання, це надбання має працювати за принципом: поінформований – значить попереджений.
Так говорять про серпень, останній місяць літа. А серпнем назвали його так, бо колись основним знаряддям для збирання врожаю був серп. Ще восьмий місяць року величають живцем. Це місяць літопроводець, присмерк літа, володар жнив, межа літа і осені, переддень і передвісник золотої осені. Місяць-зірничник, від яскравих зірниць і ясних зірок.
Кілька років тому я почула цікаву думку від свого колеги, який заявляв, що фотографії не можна навчитися. Мовляв, фотограф повинен мати талант від Бога, а більше нічого не потрібно. А я ж наполягала на тому, що потрібно навчатися, або принаймні дуже багато практикуватися, аби досягти вершин майстерності. Суперечка наша вже давно забулася, але приклади прекрасного поєднання техніки і людського розуму, художнього мислення в особі фотографа я наводжу й досі. А зустріти людину, яка є втіленням усіх цих якостей, тяжко, але можливо. Саме про Степана Дем’яновича РИЖОГО, професіонала і фотографа з великої літери, я веду мову.