Вибір

( 0 Votes )

 

Вічна пам'ять Богдану і Василю Мороченцям, які трагічно загинули в автокатастрофі. 

Ви вічно будете жити у наших серцях. Нехай земля вам стане легкою ковдрою, а Ангели відведуть ваші душі до Раю, де на вас чекає вічне життя.

 


Ми самі обираємо собі

Ту швидкість, із якою далі мчати.

Хтось тихо робить кроки у юрбі,

А іншим легше на авто промчати.

Хтось тягне свою стежку до знемог

І міряє її, немов зарплату.

А іншому життя дарує Бог,

А він на кладовищі зводить хату.

Й туди прийшовши, кожний

із людей

Триматиме в руках нещасні квіти.

І кожен скаже праведно з гостей:

"А вам би жити!

Вам би тільки жити!"

Та швидкість зводить з розуму усіх.

Дарує драйв, а з ним і перешкоди.

І хто їх обминути, все ж, не встиг,

Той зупинив для себе звук природи.

І ви собі обрали цей кінець:

Натисли газ, спіймали ейфорію

І зупинили стук своїх сердець

І на життя окрилену надію.

Пожартували з долею вкотре,

Вона ж насмішок ваших

не признала.

І вже сьогодні пам'ять нашу тре,

Яку за все життя таки збирала.

Аварія на знаних всім шляхах,

Та два життя тепер уже не з нами.

В душі, в думках, в очах

страшенний жах,

Що до небес возноситься руками.

Хоч я не свідок проклятих подій,

Але уява знову фантазує.

І закричати хочеться вам: "Стій!"

Шкода, що вже ніхто це не почує.

І море сліз проллється із очей

У тих, кого ви рано залишили.

Тепер живете в домі без дверей,

І той, напевно, вже заколотили.

Ой, як же довго гаснутиме біль!

Ой, як же довго сохнутимуть очі!

Ви у житті обрали якусь ціль,

Та влучили не в неї серед ночі.

Крізь темноту не вибрали доріг

І влаштували власне "новосілля".

Вам квіти покладуть тепер до ніг,

Які нести хотіли на весілля.

Для нас сьогодні це такий урок.

Для вас сьогодні вже

порожня Чаша.

У домовину увійде гвіздок,

А кровоточити почне

душа, все ж, наша.

 

Наталія ПОРТЯНИК.

3.07.2016

 

У вас недостатньо прав для коментування.